Що таке технологія розподіленого валідатора?

Фото - Що таке технологія розподіленого валідатора?
Технологія розподіленого валідатора (DVT) — це спосіб роботи валідатора Ethereum, який підвищує безпеку завдяки розподілу обов’язків щодо управління ключами між кількома операторами.
Принцип роботи технології заснований на розподіленні закритого ключа валідатора в зашифрованому вигляді між учасниками, які працюють у зв’язці. Додатково вони також отримують спеціальний спільний ключ для створення часткових підтверджень Бона-Лінна-Шахама (BLS), які формують повноцінний підпис із частин, що надійшли від певної кількості операторів. Наприклад, три із чотирьох. Потім, коли з’являється непідписаний блок, консенсус випадково вибирає оператора як ініціатора подальших процесів: збір підтверджень, формування підпису і подальше відправлення у блокчейн.
Схема роботи DVT. Джерело: сайт спільноти Ethereum

Схема роботи DVT. Джерело: сайт спільноти Ethereum

Переваги

1. Поліпшення безпеки: використання DVT значно зменшує ймовірність зламу валідаторів та кількість подальших проблем, оскільки для отримання контролю над керуванням та подальших дій зловмисник повинен контролювати переважну більшість операторів.

2. Стійкість: розподіл функцій між різними учасниками дозволяє ігнорувати будь-які програмні чи технічні проблеми. А за умови встановлення додаткових конфігурацій на обладнання можна сформувати відмінну стійкість, недоступну для єдиного вузла.

3. Децентралізація: підключення декількох операторів для підписання блоку робить мережу менш централізованою та зменшує ймовірність блокування транзакцій, особливо враховуючи стрімкий розвиток провайдерів ліквідного стейкінгу та створення безлічі спільних пулів.

Недоліки

До недоліків цієї технології належать підвищені витрати на підтримку операторів порівняно з одиночним вузлом та збільшена затримка через велику кількість проміжних етапів, де іноді виникають проблеми. І хоча витрати зменшуються за умови використання кількох розподілених валідаторів на одному наборі обладнання, затримка поки що залежить тільки від оптимізації з боку розробників.

Де можна застосовувати?

1. Самостійний стейкінг: технологія розподіленого валідатора дає можливість заможним людям використовувати стороннє обладнання та запускати більше нод із меншими витратами. При цьому ключ має повну автономність, а кількість можливих штрафів за бездіяльність скорочується.

2. Пули та протоколи ліквідного стейкінгу: такі послуги потребують надійності та стабільності обраних операторів, оскільки прибуток має вчасно та швидко нараховуватись учасникам процесу. Тому DVT чудово підходить для цього напряму, щоб уникнути простоїв або зловмисних дій.

Висновок

Спільноти, що побудовані навколо сучасних децентралізованих систем, завжди повинні прагнути створити надійні та розподілені структури, в яких валідатори — такі самі учасники процесу, а не привілейовані користувачі з правом цензурування транзакцій. Технологія розподіленого валідатора сприяє цьому процесу, а також зменшує кількість програмних та технічних помилок, покращуючи децентралізацію та масштабованість мережі.