Єдність грошей: стейблкоїни – проблема?
Міжнародний банк розрахунків (BIS) проаналізував, наскільки добре стейблкоїни та токенізовані депозити забезпечують єдність грошей. Адже саме це гарантує стабільність курсу між валютами приватного та центрального банку.
Як приклад можна розглянути національну валюту України. Цей принцип означає, що гривня у будь-якому приватному банку рівноцінна офіційно надрукованій банкноті. І хоча це очевидно, стабільні криптовалюти можуть порушувати це правило, що призведе до обмежень з боку центральної фінансової системи та стане критичним для торгівлі. Тому у разі використання та створення приватних грошей потрібно прагнути до дотримання правила єдності. Але що спрацює найкраще: стейблкоїни чи токенізовані депозити?
У двох моделях, що розглядаються BIS, емітент гарантує викуп токенів за означеною ціною, але правила їх передавання відрізняються. Стейблкоїни зараз — це фактично сучасний фінансовий варіант інструменту на пред’явника (документ про право власності на товар), що не гарантує єдність грошей. Друга модель не передбачає відправлення токенів за межі фінансової організації. Вона зберігає умови рівності між валютами, але максимально централізує всі процеси.
Модель стейблкоїнів
Тут, з погляду єдності грошей, головна проблема така: відправлення токенів не спричиняє зміну балансу, а лише передає забезпечені зобов’язання від одного користувача до іншого. Тому стейблкоїни це радше ринкові активи, які можуть відхилятися від номіналу. Це вже ставалось з USDC, USDT та іншими токенами на тлі негативних новин, масової паніки чи проблем у банків, у яких зберігаються резерви.
Тому BIS вважає, що одних гарантій емітента недостатньо, адже токен має демонструвати стабільність вартості у будь-який момент часу. Це справді має певний сенс. Адже навіть за умови достатніх резервів негативні новини здатні викликати значну тимчасову деприв’язку і завдати певної фінансової шкоди.
Модель токенізованих депозитів
Вони нагадують внутрішні банківські стейблкоїни. За такого варіанта токени не переходять між користувачами, а процес передачі валют відбувається на другому рівні через CBDC. Після отримання коштів емітент генерує нові зобов’язання, а відправник спалює їх. Це прибирає можливі кредитні ризики між організаціями та зберігає єдність грошей, оскільки кожен токен гарантований центральною валютою, як і звичайні електронні гроші. Тож такий підхід може стати ідеальним оновленням нинішньої банківської структури з характерними для неї централізацією та контролем за транзакціями.
Що рекомендує обрати BIS?
Банк міжнародних розрахунків пропонує впроваджувати другу модель, а паралельно посилити нагляд за стейблкоїнами та змінити систему їх роботи: кожна передача токенів здійснюється через спалювання та створення нових. Фактично це збільшення централізації та створення нового комісійного навантаження для виконання смартконтракту. Але банк вважає, що ці зміни дозволять створювати юридично окремі зобов’язання для кожного користувача.
Висновок
Пропозиція BIS має вигляд спроби зберегти контроль комерційних банків над фінансовими потоками. Звісно, нові моделі можуть впроваджуватися, але це не повинно призводити до заборони стейблкоїнів, незважаючи на те, що зараз вони спричиняють певні ризики.
За належного регулювання (посилення відповідальності перед користувачами, аудитами, страховкою резервів) загроза деприв’язки практично зникає без структурних змін у їхній роботі. А здорова конкуренція між приватними та банківськими рішеннями позитивно вплине на ринок загалом.
