Податки з крипти: що варто знати кожному інвестору

Уряди різних країн протягом тривалого періоду не звертали уваги на ринок криптовалют. Розглядали його як тимчасове явище та іграшку для гіків, порівняно з фондовим та іншими розвиненими ринками з капіталізацією у сотні трильйонів доларів США. Але після того, як ринок почав динамічно зростати і перетнув позначку у $1 млрд, з 2013-2014 років ним почали цікавитись фіскальні органи розвинутих країн (США, Німеччина, Японія, Швейцарія, Канада та інші). Саме тоді з’явились перші прецедентні зміни податкових кодексів з урахуванням активів нового формату. Коли ж капіталізація ринку цифрових активів перевищила $1 трлн, нестримне бажання поповнити державну скарбницю за рахунок армії криптанів виникло у переважної більшості урядів.    

При огляді країн, які легалізували криптовалюти та почали їх оподатковувати, можна виділити дві помітні речі:

Криптовалюти вважають майном, активом, віртуальним товаром, нематеріальним чи цифровим активом, приватними грошима тощо. Залежно від категорії активу, до якої вони належать, податки можуть бути різними, включно з прогресивним податком на прибуток/багатство, податком на приріст капіталу чи податком на додану вартість (ПДВ). Майнінг у багатьох країнах оподатковується окремо як форма комерційної чи підприємницької діяльності. У деяких країнах фіскальні органи можуть проявляти цікавість навіть до звичайних eCommerce-операцій, якщо криптовалютами розраховуються за товари чи послуги з подальшою конвертацією у фіатні гроші.

Залежно від географії, юрисдикції та ставлення урядів до цифрових активів податкові ставки можуть значно відрізнятися. Демократичні (неграбіжницькі) ставки перебувають у діапазоні від 5% до 20%, проте в деяких країнах максимальні значення можуть стати суттєвим тягарем для власників криптовалют. Наприклад, в США максимальною є  ставка у 37%, а у Великобританії, Японії, Австралії та ПАР вона може сягати й 45%. Рекордна стеля прогресивного податку на прибуток зафіксована у Швеції — 57%. Взагалі ставка залежить від багатьох факторів: обсягу капіталу у криптовалютах, кількості цифрових активів на кінець звітного періоду, отриманих збитків чи обсягу здійснених операцій.       

Інвесторам слід усвідомлювати, що володіння цифровими активами привертає увагу фіскальних органів, незважаючи на те, що специфіка оподаткування криптовалют залежить від країни. Отже, інвесторам необхідно розуміти основи, принципи та підходи до оподаткування криптовалют у своїй юрисдикції, щоб дотримуватись податкового законодавства та уникнути неприємностей з фіскальними органами. Недотримання вимог оподаткування криптовалюти чи несвоєчасна сплата податків можуть призвести до штрафів та інших юридичних наслідків.

Навіть невелике порушення податкового законодавства, пов’язане з неоподаткуванням прибутків від криптовалют, може мати серйозні наслідки в деяких країнах, як-от Південна Корея, де такі порушення можуть призвести до ув’язнення. У Сполучених Штатах Америки Служба внутрішніх доходів (IRS) посилила свої зусилля щодо забезпечення відповідності криптовалютному оподаткуванню, включно з видачею попереджувальних листів інвесторам, які неточно повідомили про свої прибутки, маючи на балансі цифрові активи.

Статус податкового агента. Інформацію до фіскальних органів передають лише ті компанії, що мають статус податкового агента в конкретній країні. Наприклад, практично усі криптовалютні CEX-біржі, зареєстровані у США, є місцевими податковими агентами. Тобто такі біржі, як Binance.US, Coinbase, Kraken та будь-які інші з приставкою US після назви, — це ліцензовані у CША торгові майданчики. Вони є місцевими податковими агентами, які підзвітні фіскальним органам та SEC і сповіщають про доходи громадян США. Якщо трейдер не є громадянином США і торгує на будь-якій іншій CEX-біржі, що не є податковим агентом його країни, можна видихнути — про його транзакції та баланси ніхто звітувати не буде. Принаймні, поки що.

Операції між холодними гаманцями. Здійснюючи будь-які операції між холодними гаманцями (апаратними, мобільними чи десктопними) через децентралізовані біржі (DEX), SWAP-сервіси, DeFi-платформи чи децентралізовані протоколи, власники криптовалют є недосяжними для регуляторів чи фіскалів. Усі ці операції будуть присутні лише у блокчейнах і не потраплять під оподаткування, бо жодна фіскальна служба технологічно не має можливості їх ідентифікувати. І навряд чи колись зможе.

P2P та OTC-угоди. Ці угоди є позабіржовими, укладаються безпосередньо між власниками активів і не включаються до загальної статистики біржі. Існує багато незалежних сервісів, орієнтованих на угоди такого типу. На більшості CEX-бірж вже створені P2P та OTC-майданчики, тому вони загальнодоступні, але при цьому максимально конфіденційні.

Небанківські платіжні шлюзи. Використовуючи небанківські платіжні шлюзи, існує можливість вийти у фіат, не привертаючи уваги банків, які у кожній країні є місцевими податковими агентами. Подібні платіжні сервіси можна знайти практично у кожній юрисдикції. Такі сервіси існують там, де є фінансові компанії, які мають ліцензії від міжнародних платіжних систем Visa/Mastercard або використовують послуги небанківських процесингів (3rd party processor). Використовуючи небанківські платіжні шлюзи, власники цифрових активів мають можливість рухати активи за схемою «фіат-крипта-фіат» повністю легально, не привертаючи зайвої уваги банків та фіскалів.